СТАТИСТИКА ВІДВІДУВАНЬ

5078565
Сьогодні
Вчора
На цьому тижні
Цього місяця
Попереднього
Загалом
43
3488
3531
63095
145937
5078565

Ваша ІР адреса: 54.92.193.89
2018-11-20 00:07

Відпочинок

Трикратский лес. В гости к Скаржинскому Друк E-mail

«...в 15 верстах от Вознесенска лежит богатое местечко Трикраты с замечательным садом, вероятно обширнейшим по всей херсонской губернии. Этот сад, в котором кроме всех растений и деревьев южной полосы России разведены с успехом и усвоены нашему климату хвойные деревья далекого севера и самые нежные растения теплых климатов, служит живым доказательством того, что может произвести на почву здешних степей твердая воля и постоянство просвещенного владельца...»
В. П. Скаржинский

На Вознесенщине среди широкой каменистой степи растет чудесный лес. Около 200 лет назад посадил его местный помещик Виктор Петрович Скаржинский (1787-1861). Тысячи животных, птиц и насекомых живут под зеленым шатром Вознесенского края. Людям он приносит прохладу, чистый воздух, тишину и покой матушки Природы.
Жаль, мало кто из николаевцев и гостей нашего края посетил этот удивительный уголок природы.
А посмотреть там есть на что. Урочище "Лабиринт" когда-то было парком. Через узенькие рукава Арбузинки, которые тонкими водными змейками пронизывают территорию паркового леса, тут и там были перекинуты многочисленные мостики — вот и получился лабиринт. Прошло больше сотни лет, но и в запущенном состоянии парк очень хорош. Особенно там, где сохранились мостки, запруды, каменные речные пороги.

Могучие дубы в "Лабиринте" — это почтенные старцы, им годков по 120-170. Стволы действительно в три обхвата — едва помещаются в распахнутые руки трех взрослых людей. И вот что удивительно: эти деревья, в принципе не очень жалующие наш засушливый жаркий климат, настолько полюбили место своего обитания, что сохранились здесь в большом количестве. Их больше 350-ти!
В "Виноградном саде" дубов-дедушек, правда, поменьше — 250, да и сами особи помоложе будут — возрастом от 80 до 100 лет. Зато в густых дебрях, спускающихся на дно глубокого оврага, спрятался 300-летний патриарх леса… Страшно подумать… неужели современник Петра Первого, ровесник Петербурга?
Урочище "Миронов сад" знаменито тем, что в нем, на самых верхушках деревьев, гнездятся серые цапли. Целая колония! Только здесь — и нигде больше в Николаевской области!
В общем, что касается растительного и животного мира Трикратского леса, с точки зрения ученых, тут настоящий ботанический и зоологический рай. Ну, разве не рай — удивительной красоты березовая роща? Или живущее на свободе стадо бизонов… а еще — олени, косули, лани…
Или цветущие липы — с одного гектара в разгар их цветения, ясным днем, пчелы могут собрать около тысячи килограммов меда! Еще одно лесное чудо — дикие кабаны. Между прочим, весной вполне можете встретить любопытную вереницу: впереди самка, за ней цепочка поросят, а замыкает строй, охраняя семью, отец-кабан.
Существует несколько версий, связанных с названием села Трикраты. Одни рассказывают о том, что в татаро-монгольские времена жители трижды сжигали и выгоняли пришлых в родные земли. По другой версии - запорожцы, что мешали возникновению помещичьих сел, трижды выгоняли поселенцев. По третьей, местные жители не любили лодырей, которые, поселившись здесь, мешали покою села и выгоняли их трижды со своей земли.
Ныне село Трикраты стало объектом активного туризма. Окрестности села, будучи уголком «Гранитно-степового Побужья», привлекают многочисленных туристов своей оригинальной горной местностью, необычными каньонами, тремя реками (Арбузинка, Мертвовод и Соплинка, которой нет на картах, о ней могут рассказать только местные жители), дивным лесом и уникальным растительным и животным миром. Легендами и преданиями, которых великое множество живет и сегодня в местном фольклоре. О валунах-великанах, которые излучают свет и цвета радуги; Голубином гнезде; Камне-Кресле; огромном камне Дьявола; диких котах, что десятки лет соседствуют с соловьями в Соловьиной роще; о Мраморном поле, которое удалось увидеть только с космоса; о весенних полянах диких тюльпанов и ландышей; о характере диких пчел, что прекрасно прижились в скалах и носят свой мед; о редких видах (7) горного шиповника, обильно цветущего весенней порой (от белого до темно-малинового цвета); дивных растениях из Красной Книги: чабрец, который имеет разный запах в разных местах каньона, красавце адонисе (горицвет), что заселил все склоны, нескольких видах тысячелистника (белого, желтого, зеленоватого цвета), о траве живокосте, валерьяне и другие.
Экскурсанты услышат об удивительном горном источнике, к которому съезжался лечиться весь Советский Союз и был уничтожен в 1960-е как «враг советской медицины». Но и сегодня он показывает свое место - «плачет» и просится из-под взорванных валунов. Каждый путешественник может спуститься по особым тропкам среди скал на дно реки Арбузинки, в глубокий каньон и увидеть место, откуда когда-то был взят огромный камень - сейчас он находится перед зданием ООН в Вене как символ европейского континента.
Программа экскурсионной поездки в Трикратский лес и имение Скоржинских.
9:00 Выезд из Николаева на комфортабельном автобусе в село Трикраты. Путевая экскурсия.
11:00 Прибытие в Трикраты. Мы приглашаем Вас окунуться в живописную красоту Южного Побужья. Настоящим богатством засушливой южной степи является родоначальник степных лесов юга Украины — Трикратский лес, который начинается сразу за селом Трикраты на севере Вознесенского района, вблизи речек Мертвовод и Арбузинка. Все эти места связаны с именем графа Виктора Петровича Скаржинского, героя войны 1812 года. Без него не было бы леса, озер, а значит, не было бы той полноценной жизни, насыщенной растениями, животными, птицами, которая кипит в Трикратском лесу. Состоит лес из двух урочищ - «Васильевской пасеки» и «Лабиринта», которые охраняются законом и с 1972 года получили категорию государственных заповедных урочищ. Начав свое путешествие с имения графа Скаржинского мы постепенно будем знакомится с заповедными местами урочища «Лабиринт». Самая большая ценность леса — огромные дубы, которым по 120 и 170 лет и 300 лет. У Вас будет возможность увидеть знаменитые дубы: Дуб Любви, Стройного великана и многое другое. Пройдя через лес, нам откроется прекрасный вид на уникальный природный комплекс Актовский каньон реки Арбузинка, которая впадает возле села Актово в реку Мертвовод. Актовский каньон — это жемчужина Вознесенщины. В народе это место называют «Ущелье Дьявола» — это невероятная лесная и водная экосистема соединенная с комплексом огромных скал и гранитных валунов. Одна из природных достопримечательностей — огромный плоский гранитный валун Сковородка. Он частично погружен в реку Арбузинка и прогревается на солнце так, что практически не остывает в ночное время суток. Потоки воды, падая на плоские камни, образуют ванны с водоворотами, так называемые «джакузи». Опустившись с вершин каньона к реке, мы окажемся в долине, окруженной с трех сторон отвесными скалами - Каменный мешок. Тещин язык — упавшая в реку скала прямо в центре Актовского каньона, которая своими очертаниями напоминает язык. Это место является одним из самых красивых в урочище реки Арбузинка.
12:00 Прибытие в село Актовое. К трикратскому лесу прилегает величественный своими скалами каньон реки Мертвовод прозванного «Долиной привидений» благодаря разнообразию форм скал. Гранитные скалы достигают местами 30-50 м и являются частью регионального ландшафтного парка «Гранитно-Степное Побужье», а каньон считается одним из самых старых участков суши Евразии. Эта местность не опускалась в морские глубины на протяжении 60 миллионов лет, отсюда – большое количество уникальных объектов живой природы. Целебный, настоянный на аромате трав воздух и первозданное нагромождение скал. Первоцветы и эндемики, изумрудные мхи и лишайники на скалах. Ковыльные степи. Множество Краснокнижных, охраняемых и редких видов растений. Тихие нетронутые воды Мертвовода заселяют дикие утки, чирки. Эти земли, про которые упоминается еще в работах Геродота, овеяны интересными историями и легендами. «Каньон - это пропасть среди голой степи, гранитная бездна в кристаллическом щите, на дне которого журчит ручей Ексампей» - писал Геродот. Каньон р. Мертвовод интересен и в историческом плане, так как является сакральным (религиозным) центром Скифии.
13:00 Пикник с ухой. Живописные уголки Трикратского леса дарят туристам не только яркие впечатления, заряд бодрости и здоровья, но и возможность насладится вкусной ухой на лоне природы.
16:00 Выезд в Николаев. На обратной дороге у нас будет возможность еще раз соприкоснуться с природой, посетив урочище «Васильевская Пасека», которая протянулось вдоль глубоко яра на 5 км. Оно делится на три части, которые незаметно переходят одна в другую — это «Васильевская пасека» (Рогозаны), «Миронов сад» и «Виноградный сад». В самом центре урочища находится ставок — любимое место гнездования водоплавающих птиц, случаются выводки лебедей, диких птиц, гусей. Туристы смогут побывать на Лебедином озере и сделать незабываемые фотографии.

http://www.han-tengry.mk.ua/ecscurs_trikraty.shtml

Опубліковано: Понеділок, 07 травня 2012, 06:54
Страусиная ферма Саванна Друк E-mail

Страусовая ферма находится в селе Ставки (Веселиновский район, Николаевская область) на юге Украины, в самом центре деревушки на берегу двух ставков, от которых деревня и получила свое название.
Основана в 2004 году. На сегодняшний день ферма является одной из крупнейших страусиных ферм на юге Украины. Территория фермы составляет 1 га.. На ферме около 100 страусов разного возраста. На ферме проводятся экскурсии, на которых вам расскажут о жизни страусов и их особенностях поведения как в дикой природе, так и на фермерских хозяйствах.
Африканский страус – достаточно неприхотливая птица, которая отлично адаптировалась к украинскому климату. Этот факт доказывает появление страусиных ферм в различных областях Украины. Но, несмотря на появление новых ферм, спрос на страусов и на продукцию страусоводства велик и подталкивает фермы к развитию и увеличению мощности производства.
Страусиная ферма САВАННА занимается разведением и реализацией африканских страусов, производством изделий из страусиной кожи, росписью и декорированием страусиных яиц. На ферме есть свои инкубаторы , которые будут показаны во время экскурсии. На территории фермы действует поле для мини-гольфа — это девять лунок различной сложности, покрытые искусственной травой. Игра в мини-гольф доставит массу удовольствия и детям, и взрослым.
На страусиной ферме САВАННА появился свой розарий. Весной 2011 года на ферме зацвело более 1000 кустов роз различных сортов, 3000 тюльпанов, 1000 лилий. Также были посажены около 150 деревьев. Это удивительное зрелище.

Опубліковано: П'ятниця, 20 квітня 2012, 08:08
Соленое озеро - исцеляющее чудо Николаевщины Друк E-mail

Рыбаковка – один из самых старых и известных курортов Николаевской области.

Этот залив с пологим дном привлекает внимание отдыхающих, а отсутствие больших волн собирает на курорте Рыбаковка почитателей виндсерфинга и кайтсерфинга.

Вблизи поселка расположено соленое озеро Тузлы обладающие лечебными грязями, которые бесспорно вызывают повышенный интерес у многих отдыхающих. Раньше здесь добывали соль, теперь же в курортный сезон на высохшем озере можно наблюдать большое количество курортников, обмазанных с ног до головы черной грязью и покрытых переливающимися на солнце кристалликами соли. Проведённый Украинским НИИ курортологии и физиотерапии анализ грязей озера показал, что они обладают сильнейшими лечебными свойствами. Иногда летом озеро полностью высыхает, и дно вместо воды покрыто толстым слоем соли.

Соленое озеро – это бесценный кладезь бальнеологии. И именно эти экологически чистые места стали пристанищем и местом для гнездования для более чем сотни разновидностей водоплавающих птиц: чаек, черных и белых лебедей, уток, цапель и даже розовых и белых пеликанов.

Стоит приехать и посмотреть на это чудо природы, почувствовать на себе ее частицу. Соленое озеро это прекрасное место не только для оздоровления Вас и Ваших детям, но и место где оздоровление становится настоящим отдыхом.

Опубліковано: П'ятниця, 20 квітня 2012, 08:03
Відділом культури та туризму Первомайської райдержадміністрації були проведені наступні заходи Друк E-mail

 

Відділом культури та туризму Первомайської райдержадміністрації були проведені наступні заходи:

  • День повітряних та збройних сил України „Служу народу України";
  • День Державного службовця „Жити - Україні служити";
  • День прапора „Наш стяг у золоті й блакиті";
  • До 20 - річчя незалежності України „З Україною в серці";
  • День Партизанської слави та 70 - річчя Партизанського руху в Україні в період ВВв 1941-1945рр. „Ніхто не забутий на попіл ні хто не згорів" ;
  • До Всесвітнього дня туризму проведена Всеукраїнської міні-спартакіади серед людей з обмеженими можливостями „Бузькі пороги" на території Мигіївської с/р;
    • Всеукраїнський день бібліотек.

До кожного заходу та свята були підготовлені тематично направлені концерти художньої самодіяльності району та виступи народного вокального ансамблю „Степовичка" та „Краяни" районним будинком культури.

Центральною бібліотечною системою району проведені тематичні виставки : „Вічний біль", „Варварство XX століття", „Згадаймо ті трагічні дні".

В Первомайському районі 29 вересня 2011 року на території Лисогірської сільської ради, за участі керівництва району, представників місцевої влади, вчителів, учнів та жителів с. Лиса Гора відбувся мітинг та покладання квітів до пам'ятного знаку жертвам Голокосту. Пам'ять жертв голокосту та нацистських переслідувань вшанували хвилиною мовчання.

В населених пунктах Первомайського району проводились панахиди по жертвам трагедії Бабиного Яру, проводилась Всеукраїнська хвилина мовчання, на адміністративних будівлях були приспущені Державні Прапори та обмежені проведення розважальних заходів.

В навчальних закладах, закладах культури, проводились тематичні уроки, лекції, бесіди, виставки, експозиції, інші заходи, присвячені трагічним подіям Голокосту та нацистських переслідувань.

Центральна районна бібліотека (доросла та дитяча) та філії бібліотек такі, як Мигіївська, Кам'яномостівська, Лисогірська дитяча 06.10.2011 року прийняли комп'ютерне обладнання відповідно до встановленого програмою графіка та зобов'язань фіналістів другого раунду конкурсу „Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету".

Опубліковано: Четвер, 06 жовтня 2011, 22:00
До Всесвітнього дня туризму Друк E-mail

 

У більшості країн світу щороку 27 вересня відзначається Всесвітній день туризму, заснований Генеральною асамблеєю Всесвітньої туристської організації у 1979 році в іспанському місті Торремоліно.

За даними Головного управління статистики у Миколаївській області, загальна кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності регіону у 2010р., склала 35,9 тис. осіб, що на 8,4% більше ніж у попередньому році.Серед них 24 тис. – це наші співвітчизники, яких привабив внутрішній туризм, їх обслуговано на 4,6% більше ніж у 2009р. Одночасно на 5,4% зросла кількість обслугованих туристів-громадян України, які виїжджали за кордон (обслуговано 7,2 тис.), на 39,4% – іноземних туристів (4,8 тис.)

Основною метою подорожей для усіх категорій туристів залишалися дозвілля та відпочинок, яким скористалось майже дві третини туристів. З діловою, службовою, навчальною метою подорожували 12,8% туристів, 15,1% привабив спортивно-оздоровчий туризм, 1,4% приділили увагу лікуванню, інші види туризму зацікавили 8,7% туристів.

Невід’ємною складовою подорожей та туризму є екскурсії.  Туристичними організаціями регіону обслуговано 11,5 тис. екскурсантів (для них тривалість подорожі не більше одної доби), серед них 63,2% –діти та молодь.

Загальна вартість наданих за минулий рік туристичних послуг склала 51,4 млн.грн., у тому числі 14 млн.грн. або 27,2% – послуг наданих іноземним туристам і 17 млн.грн. або 34,4% – туристам, які виїжджали за кордон.

За І півріччя поточного року вже обслуговано 12 тис. туристів і 2,6 тис. екскурсантів.

Опубліковано: Середа, 05 жовтня 2011, 22:00
Туристично-рекреаційна сфера Миколаївської області Друк E-mail

 

В туристичній сфері області нараховується 128 суб'єктів господарської діяльності (за даними на 01.06.11), які мають ліцензію на право здійснення туристичної діяльності, з них туроператорів – 13, турагентів – 115.

Структура туристичний потоків за звітний період по області наступна: найбільший процент займає внутрішній туризм – 66,74% (24 026 чол.), далі зарубіжний (виїзний) туризм – 20,03% (7 211чол.) та іноземний (в’їзний) – 12,23% (4 763 чол.).

Сукупний об’єм реалізації послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності у 2010 році, склав 51 374 тис. гривень, що на 5 160 458 грн. (10,05%) більше, порівняно з 2009 роком. Кількість екскурсантів збільшилась на 10,23% (1 179 чол.) порівняно з 2009 роком і становить 11 525 чол.

 

Назва показника

2010 рік

Кількість суб’єктів туристичної діяльності

128

Обсяг наданих туристичних послуг, тис. грн.

51374,832

Платежі до бюджету, тис. грн.

2306,457

Кількість обслуговуваних туристів, чол.

36000

Кількість туристів, охоплених внутрішнім туризмом, чол.

24289

Кількість обслуговуваних іноземних туристів, чол.

4761

Кількість екскурсантів, чол.

11525

 

 

У туристичній сфері області продовжено роботу над формуванням міжнародного позитивного іміджу «Миколаївщина – територія приваблива для туризму і відпочинку».

Головою облдержадміністрації затверджено розпорядження від 14.06.11 №189-р «Про заходи щодо підготовки до літнього оздоровчо-туристичного сезону 2011 року в Миколаївській області», яке дозволило проводити постійний моніторинг за перебігом літнього оздоровлення і оперативно вирішувати нагальні питання.

З метою визначення стану готовності рекреаційних територій та діючої інфраструктури до початку літнього сезону та ознайомлення представників рекреаційного бізнесу з вимогами щодо підготовки сезонних закладів відпочинку було створено робочі групи за участю представників заінтересованих місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та проведено спільні наради:

В Очаківському районі проведено наради за участю представників органів виконавчої влади, керівників оздоровчих закладів Очаківського району та контролюючих органів з метою ознайомлення представників рекреаційного бізнесу з вимогами щодо підготовки сезонних закладів відпочинку до роботи:

12 квітня 2011 року – проведено засідання комісії з питань підготовки санаторно-курортних закладів та баз відпочинку до літнього оздоровчо-туристичного сезону 2011 року в Очаківському районі;

28 квітня 2011 року відбулось засідання комісії з ТЕБ та НС м. Миколаєва щодо підготовки місць відпочинку та пляжів до початку купального сезону 2011 року та прийняття заходів щодо попередження загибелі людей на воді;

29 квітня 2011 року – проведено нараду щодо підготовки до літнього оздоровчо–туристичного сезону 2011 року в Очаківському районі;

4 травня 2011 року – проведено нараду щодо підготовки до літнього оздоровчо–туристичного сезону 2011 року в Очаківському районі;

16 травня 2011 року - проведено нараду щодо підготовки до літнього оздоровчо–туристичного сезону 2011 року в Очаківському районі;

24 травня 2010 року – проведено спільну нараду з питання співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, районних служб та суб’єктів підприємницької діяльності щодо проведення оздоровчого сезону 2011 року в зоні відпочинку Коблево Березанського району;

28 травня 2011 року - проведено нараду при голові облдержадміністрації: «Про підготовку Коблевської зони відпочинку Березанського району до літнього оздоровчо–туристичного сезону 2011 року»;

Проведено моніторинг санаторно-курортних (оздоровчих) закладів, готелів, інших місць тимчасового перебування, станом на 01.04.11в області нараховується306закладів, з них:

  • санаторно-курортних (оздоровчих) закладів – 185 з загальним ліжковим фондом 29065 ліжок-місць, з них:
    • санаторіїв – 17;
    • пансіонатів – 13;
    • будинків відпочинку – 4;
    • баз відпочинку – 151.
  • готелів, інших місць тимчасового перебування – 121 загальною кількістю номерів 6641.

Управлінням спільно з головним управлінням статистики в Миколаївській області, Миколаївською обласною санітарно-епідеміологічною станцією та ДП «Миколаївстандартметрологія» проводиться інвентаризація суб’єктів підприємницької діяльності Миколаївської області.

З метою формування і просування регіонального об’ємного та конкурентоспроможного туристичного продукту Миколаївщини як елементу стійкого і загальнодоступного туристичного потенціалу України вже другий рік діє та постійно наповнюється сайт Туристичного інформаційного центру Миколаївської області (www.tic.mk.ua), завдячуючи якому інформація про розвиток туристичної діяльності у нашому регіоні тепер стала доступної тисячам українців та закордонних гостей. Крім того продовжують роботу три туристично-інформаційні центри регіону, що знаходяться в містах Миколаєві та Вознесенську.

Продовжується робота щодо структурування та систематизації кращих туристичних маршрутів, в тому числі й тих, що проходять по територіях та об’єктах природно-заповідного та природоохоронного фонду області, які на правах соціальної реклами розміщуються на веб-сайтах облдержадміністрації та Туристичного інформаційного центру Миколаївської області (www.tic.mk.ua), а саме: «Екологічний Південний Буг», «Зелене розмаїття Гранітно-степового Побужжя», «Екзотика Приінгулля», «Найцікавіші об’єкти регіонального ландшафтного парку «Приінгульський» та інші.

З метою задоволення потреб молодого покоління у професійному самовизначенні та формування вмінь і навичок користуватись туристично-рекреаційними ресурсами за сприяння управління 18 лютого 2011 року із залученням студентів Миколаївської філії Київського університету культури і мистецтв (спеціалізація «Міжнародний туризм») було проведено інформаційно-профорієнтаційний урок у 9 класів ЗОШ №22 на тему «Пізнаємо «Миколаївщину туристичну» разом!»;

Одним із основних напрямів розвитку туристичної галузі та залучення більшої кількості туристів до Миколаївської області є організація і проведення масових заходів.

29 квітня-3 травня 2011 року поблизу с. Грушівка Первомайського району пройшли Всеукраїнські відкриті змагання Миколаївської області з пішохідного туризму серед юніорів «Кубок Бугу».

10-12 червня 2011 року – в районі с. Мигія Первомайського району пройшли всеукраїнські змагання зі спортивного (водного) туризму «Срібна регата Побужжя».

Не менш яскравим спортивним заходом стала першість Світу з універсального бою серед юнаків та дівчат 10-11 та 12-13 років, яка проходила з 23 по 26 червня 2011 року на території бази відпочинку «Вінниця» (курортна зона Коблеве Березанського району).

Що стосується впровадження масових заходів, спрямованих на популяризацію туристсько-рекреаційних територій області, то протягом червня-серпня 2011 року було проведено такі фестивалі:

29-30 червня 2011 року 14 Міжнародний фестиваль дитячої творчості «Золотий лелека – 2011» (с. Рибаківка, Березанського району);

З метою представлення та просування об’ємного туристичного продукту Миколаївської області на міжрегіональному та міжнародному рівнях представники області брали участь у наступних заходах:

25 лютого 2011 року в місті Миколаєві було проведено туристичний салон-виставку «Відпочивай на Миколаївщині!» в рамках якої, відбувся семінар-презентація «Відпочиваємо в Україні». У роботі семінару брали участь загальноосвітні та вищі навчальні заклади, центри розвитку туризму, туристично-інформаційні центри та туристичні підприємства області.

Основне завдання виставки – презентація природно-рекреаційного, курортно-оздоровчого, історико-культурного та туристичного потенціалу Південного Причорномор’я.

1 березня 2011 року – 6-ому Міжнародному ярмарку «Нове обличчя древнього курорту» (м. Євпаторія, АР Крим);

1 березня 2011 року – 5-ій виставці-ярмарку «Алушта – золоті ворота південного берегу Криму. Сезон-2010» (м. Алушта, АР Крим);

2 березня 2011 року – 20-ому Міжнародному ярмарку «Крим. Курорти. Туризм» (м. Ялта, АР Крим);

23-25 березня 2011 року – 17-ій Міжнародній виставці «Україна. Подорожі та туризм»/UITT’2011, на якій за участі провідних представників туристичного бізнесу області було презентовано об’ємний туристичний продукт «Миколаївщина відома»;

7 квітня 2011 року – проведено тематичний короткотерміновий семінар «Шляхи формування та просування туристичного регіонального продукту».

У роботі семінару брали участь представники райдержадміністрацій та міськвиконкомів, керівники методичних центрів з питань туризму, керівники туристичних підприємств області та представники вищих навчальних закладів. Під час роботи семінару розглядалися питання підготовки до літнього оздоровчо-туристичного сезону, сертифікації та стандартизації об’єктів туристичної галузі, забезпечення безпеки туристів та ін.

28 травня 2011 року управлінням спільно з МУК ім. адмірала Макарова на базі відпочинку «Корабел» зони відпочинку Коблеве пройшла науково-технічна конференція «Екологія та проблеми енергозбереження».

Під час конференції розглядалися питання необхідності створення на території Коблевської сільської ради «міста-курорту», проведення комплексного вивчення природних лікувальних ресурсів Тилігульського лиману (Березанський район) та можливості розвитку сільського туризму на території Березанського та Очаківського районів Миколаївської області.

4 червня 2011 року в зонах відпочинку Чорноморка (Очаківський район) та Коблеве (Березанський район) відбулось урочисте відкриття літнього оздоровчо-туристичного сезону 2011 року в Миколаївській області. Зокрема, в Аквапарку зони відпочинку Коблеве для відпочиваючих відбувся звітній концерт дитячих та юнацьких творчих колективів.

Продовжено практику проведення прес-турів для представників засобів масової інформації.

6 червня 2011 року в рамках відзначення Дня журналіста проведено прес-тур до Березанського району за участю 45 представників провідних національних і регіональних засобів масової інформації.

7 червня 2011 року для представників національних, регіональних та місцевих засобів масової інформації було проведено прес-тур по Вознесенському району. Під час заходу журналістам та іноземним студентам МУК ім. Адмірала Макарова були продемонстровані принади перлин лісового Причорномор’я, природних та історико-культурних пам’яток – Трикратського лісу та Актовського каньйону.

Опубліковано: Вівторок, 12 липня 2011, 22:00
Заповідні зони Миколаївщини у 2010 році Друк E-mail

 

З метою збереження унікального рослинного та тваринного світу в області функціонують два об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення: природний заповідник «Єланецький степ», який було створено в 1996 році, та Національний природний парк «Бузький Гард», створений у 2009 році.

Загальна площа, яку займаютьзаповідник та національний парк, налічує 7813,8 га, з них 20% – це землі з особливим рослинним покривом. На утримання цих об’єктів торік було витрачено 1699,8 тис.грн. (майже вдвічі більше рівня 2009 року). Із цих коштів 89% – це витрати за рахунок Держбюджету. На кінець 2010 року в заповіднику та національному парку працювало 54 працівника, у тому числі 3 наукових співробітника, 2 працівника рекреації та 30 працівників охорони.

На території обох об’єктів природно-заповідного фонду мешкають 66 видів тварин, які занесено до Червоної книги України, 12 рослинних угруповань, що представляють флору заповідника та національного парку, занесені до Зеленої книги України та 39 видів рослин – до Червоної.

Опубліковано: Неділя, 27 лютого 2011, 22:00
Заповедные зоны Николаевщины в 2010 году Друк E-mail

 

С целью сохранения уникального растительного и животного мира в области функционируют два объекта природно-заповедного фонда общегосударственного значения: природный заповедник "Еланецкая степь", который был создан в 1996 году, и Национальный природный парк "Бугский Гард", созданный в 2009 году.

Общая площадь, которую занимают заповедник и национальный парк, насчитывает 7813,8 гектар, из них 20% – это земли с особенным растительным покровом. На содержание этих объектов в прошлом году было использовано 1699,8 тис.грн. (почти вдвое больше уровня 2009 года). Из этих средств 89% – это расходы за счет Госбюджета. На конец 2010 года в заповеднике и национальном парке работало 54 работника, в том числе 3 научных сотрудника, 2 работника рекреации и 30 работников охраны.

На территории обоих объектов природно-заповедного фонда обитают 66 видов животных, которые занесены в Красную книгу Украины; 12 груп растений, представляющих флору заповедника и национального парка, занесены в Зеленую книгу Украины и 39 видов растений – в Красную.

Опубліковано: Неділя, 27 лютого 2011, 22:00
Миколаївщина Друк E-mail

 

«Якщо перейти Борисфен, перша від моря країна - Гілея,

якщо йти нагору від неї - там живуть скіфи-хлібороби,

 яких елліни, що живуть біля річки Гіпаніс,

звуть борисфенітами, а самих себе ольвіополітами...»..

Геродот

 

Миколаївщина - це благодатний край, де жаркий родючий степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються із солоним рибним вітром морських просторів. Порізане цілющими лиманами - залишками древніх рік - узбережжя древнього Євксинського Понту. Вікно в середземноморський історичний простір, колиска європейської цивілізації. Житниця України. Край суднобудівників і хліборобів. Це безліч куточків для створення туристичних маршрутів та об`єктів відпочинку.

На території сучасної Миколаївської області перші відомі поселення з'явилися наприкінці пізнього палеоліту, близько 20 тисяч років тому на берегах річок Південний Буг та Інгул, в середній течії. У VII-I століттях до нашої ери. причорноморські степи населяли іраноязичні племена скіфів, що прийшли зі сходу.

У ті ж часи сюди почали переселятися греки, які заснували своє перше поселення на острові Березань, згодом вони створили безліч поселень, найвідомішим з яких було місто-держава Ольвія, заснована на Миколаївщині в VI столітті. Поряд з дністровської Тірою, Ольвія була найбільшим торговельним, економічним і культурним центром Північного Причорномор'я.

У I-III століттях край завоювали римляни, на зміну яким у III столітті прийшли готи, а в кінці IV століття сюди мігрували зі сходу гуни. Періодично в VI-IX століттях у цих краях з'являлися племена кочівників - авар, хозар, болгар, угорців.

З перших століть нашої ери ці землі поступово заселяли слов'янські племена, у північних районах області мешкали ранньослов'янські племена черняхівської культури, а в кінці X століття територія де, розташована нинішня Миколаївська область, увійшла до складу Київської Русі і стала її південною окраїною.

Тут же в Х столітті господарювали орди печенігів, половців, яких у XIII столітті витіснили татаро-монгольські завойовники.

У XIV-XV століттях ці землі недовго належали до Великого Князівства Литовського, але в кінці XV століття територія краю перейшла під контроль Кримського ханства і протягом трьох століть відносилась до малонаселеного «Дикого Поля». XVIII століття було ознаменовано рядом російсько-турецьких війн, метою яких було звільнення споконвічно слов'янських земель від Ісламської Імперії.

Звільнивши територію між річками Дніпро і Південний Буг і отримавши право безперешкодного плавання по Азовському і Чорному морях, Росія приступила до створення флоту.

З кінця XVII століття розвиток краю було нерозривно пов'язаний з утворенням Запорізької Січі. Незважаючи на небезпеку, запорізькі та Прибузькі козаки вперто просувалися до моря. Вони будували тут свої хутори, влаштовували переправи через ріки, утворюючи острівці хліборобської культури. Степ, на якому розвивалося землеробство, поступово об'єднався з морем.

 Сучасна територія області між Бугом і Дніпром повністю увійшла до складу Росії після російсько-турецької війни 1768-1774 рокiв, а територія на захід від Бугу - тільки з Ясським договором 1791 року.

У 1778 році в гирлі річки Дніпро були заснованi перший чорноморський док  і місто Херсон.

А через 10 років в гирлі річки Інгул був закладений ще один док - Інгульський, навколо якого швидко виросло місто. За наказом генерал - губернатора Новоросійського краю князя Григорія Потьомкіна нове місто отримало ім'я Миколаїв 27 серпня 1789 року на згадку про здобуту в 1788 році російськими  військами перемоги - взяття турецької фортеці Очаків у день святого Миколая, покровителя моряків. Цю дату вважають днем народження міста.

Будувалося місто за спеціально складеним планом - із прямими вулицями й кварталами правильної форми. Цей план був складений в кінці XVIII століття російським зодчим Іваном Старовим. Завдяки діям генерал - губернатора Б. А. Глазенапа, в 1862 році було отримано дозвіл на відкриття Миколаївського порту для іноземних кораблiв, митниці та іноземних консульств. Це сприяло розвитку міста, і в кінці XIX століття Миколаїв по загальному обсягу морської торгівлі займає третє місце, а за обсягом продажу зерна - перше місце в Російській імперії і третє в світі.

У 90-ті роки XIX столiття мiсто Миколаїв перетворилося на великий промисловий центр. Тут зосереджувалися суднобудівні верфі, заводи сільськогосподарського машинобудування. Роль області ще більше зросла з відкриттям у 1862 роцi Миколаївського морського порту, що спеціалізувався на перевезенні зерна. У 1920 роцi  утворена Миколаївська область, в 1922 роцi її територія ввійшла до складу Одеської губернії, а в 1923-1930 роках  була  розділена  між Миколаївським, Первомайським, Одеським і Херсонським округами. В 1932 - 1937 роках територiя  Миколаївщини входила до складу Одеської області, але з 22 вересня 1937 року область знову відновлена і з 1954 року існує в сучасних межах.

Один з найстаріших і найкрасивіших міст півдня України - Миколаїв продовжує жити і розвиватися під заступництвом свого янгола - хранителя Святого Миколая.

На території області проживають представники понад 100 національностей. Найбільш численні українці, росіяни,  а також молдавани, які проживають в основному в північних районах області. Серед представників інших національностей найбільш численними є білоруси і болгари.

З історії Миколаївщини стає зрозуміло, що на формування культури цього краю вплинула історія багатьох держав.

Виключенням не стала і кулінарія даного регіону, в ній можна знайти багато спільного з кухнею інших народів.

В цьому краї можна знайти багато страв запозичених з російської кухні, це в основному  першi страви - супи та борщі,  причому вони тут відрізняються великою кількістю компонентів, завдяки цьому дуже густі і наваристі.

Також до особливостей цього краю можна віднести часте вживання в їжу каш, приготовлених з різної крупи, а також різних страв з картоплі.

Ще однією російською стравою вважається кисіль,  це не напій і не їжа, а щось середнє між ними. Густий напій п’ється як гарячим, так і холодним, він допомагає підтримувати сили і зігріватися в холодну пору року.

В кулінарії цього регіону також відчувається значний вплив молдавської кухні. Характерними ознаками цього є гострий смак, надзвичайно привабливий вигляд приготовлених страв і широке використання бринзи, кукурудзяного борошна, томата, часнику, пряних трав. В основу перших страв тут дуже часто входить хлібний квас, що надає їм приємний смак. Також для приготування  тут використовують велику кількість різноманітних овочів та фруктів.

Але не можна забувати й про українську кухню. Головною особливістю якої в цьому регіоні є дуже багатий асортимент м’ясних блюд – тут і домашні ковбаси, і котлети, крученики, холодець, битки і січеники.

Ну і звичайно ж тут люблять сало, його використовують  для приготування різноманітних страв, а також подають як закуску з часником, з цибулею i огірками, салом шпигують кров’яну ковбасу, запечене м’ясо.

Отже стає зрозумілим, що цей регіон дуже різноманітний, він увібрав в себе культуру багатьох держав. І щоб насправді зрозуміти Миколаївщину її неодмінно потрібно відвідати самому, щоб переконатися у її чарівності.

Туризм:

 

http://www.oga.mk.ua/ua/publication/content/300.html?lightWords=%F2%F3%F0%E8%E7%EC - Миколаївська обласна державна адміністрація. Туристичні підприємства області

 

http://www.oga.mk.ua/ua/publication/content/302.html?lightWords=%F2%F3%F0%E8%E7%EC - Миколаївська обласна державна адміністрація. Туристичні заклади Миколаївської області

 

http://www.oga.mk.ua/ua/publication/content/2177.html?lightWords=%F2%F3%F0%E8%E7%EC - Миколаївська обласна державна адміністрація. Управління з питань туризму та курортів

 

http://www.oga.mk.ua/main/en/publication/content/2181.html - Миколаївська обласна державна адміністрація. Загальний огляд історії, розвитку та сучасного стану сфери управління з питань туризму та курортів.

Туристичні агентства та тур комплекси

http://www.ukrproftour.kiev.ua/003_0014.php?do=001 - Туристична Миколаївщина. Історія області. Офіційний портал ЗАТ «Укрпрофтур»

 

http://www.ukrproftour.kiev.ua/003_0014.php - Обласне закрите акціонерне товариство «Миколаївтурист». Офіційний портал ЗАТ «Укрпрофтур»

 

http://www.rom.mksat.net/baz.html - Миколаївське обласне бюро з туризму

 

http://www.ukrproftour.kiev.ua/003_0014.php?do=002 - Туркомплекс "Турист" ЗАТ "Миколаївтурист"

 

http://www.han-tengry.mk.ua/index.shtml - Туристична фірма Хан-Тенгрі

 

http://www.ukrproftour.kiev.ua/003_0014.php?do=004 - Оздоровчий комплекс санаторного типу "Очаків" ЗАТ "Миколаївтурист"

 

http://www.ukrproftour.kiev.ua/003_0014.php?do=005 - Оздоровчий комплекс санаторного типу "Сонячний промінь" ЗАТ "Миколаївтурист"

 

http://www.han-tengry.mk.ua/parent-price-ru.shtml - Сімейний відпочинок на чорноморському узбережжі України. Бази відпочинку Коблево, Рибакови, Чорногорки.

 

http://www.han-tengry.mk.ua/chaild-price-ru.shtml - Організація літнього дитячого відпочинку в оздоровчих лагерях на узбережжі Чорного моря

 

Перлини Причорномор`я

 

http://www.olbio.org - Ольвія: Офіційний сайт

 

http://7chudes.in.ua/info/121.htm - Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія» на сайті „7 Чудес України”

 

http://7chudes.in.ua/info/368.htm - Унікальний півострів Кінбурнська коса на сайті „7 Чудес України”

 

http://www.ukrtourism.com/region-black_sea/area-mykolaiv_region/city-koblevo/turizm_by_regions/list.html - Сторінка Коблево на сайті „Український туристичний портал”

 

http://7chudes.in.ua/info/120.htm - Археологічна пам`ятка "Дикий сад" на сайті „7 Чудес України”

 

http://www.tb.mk.ua/magazines/?article=72 - Регіональний ландшафтний парк „Кінбурнська коса”

 

http://www.turatlas.com/?9/266 - Невідома Україна. Гранітно-степове Побужжя. Мигія.

 

http://io.ua/s23174 - Природа морського узбережжя поблизу села Рибаківка на Миколаївщині

 

http://environment.org.ua/category/region/mikolayivshhina - Сторінка Миколаївської області на сайті „Природа України”

 

ЗМІ про Миколаївщину туристичну

 

http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrtour2007/21/120.html - Український видавничий консорціум. Туристичний та курортно-рекреаційний комплекс Миколаївської області. Електронний варіант документу

 

http://www.tb.mk.ua/magazines/?article=74 - Туризм і рекреація. Миколаївська область

 

http://www.dt.ua/3000/3900/40958 - Ільїн В. Нетоптані стежки Борисфеніди

 

http://www.iskra.kiev.ua/iskra.html?act=article&id=1140 - Власенко С. Країна овіяна вітром мрій

Опубліковано: Понеділок, 07 лютого 2011, 07:20
Природний заповідник "Єланецький степ" Друк E-mail

Розташування: Миколаївська область, Єланецький та Новоодеський райони
Площа: 1675,7 га
Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України
Поштова адреса: 55553, Миколаївська обл., Єланецький р-н,
с. Калинівка
Телефон: (05159) 9-72-14

 

Перший заповідний об'єкт в районі розміщення заповідника з'явився у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300 га. Саме з того часу бере початок історія збереження ділянок цілинного степу в Правобережній Україні. У 1982 році вже на площі 976 га, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Єланецький". У 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та українських вчених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник, а 17 липня 1996 року Указом Президента України № 575 було створено природний заповідник "Єланецький степ".

Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк та "Палац природи". Перший був створений у заказнику "Роза" у 1978 році за допомогою фахівців з "Асканії-Нова". Це огороджена ділянка степу площею 70 га, де в напіввільному стані утримувалися бізони, кулани, олені плямисті та муфлони. Так званий "Палац природи" був побудований у 1979 році з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Він чудово вписується в оточуючий ландшафт і складається з красивої триповерхової будівлі оригінальної архітектури та ряду допоміжних споруд (обсерваторія, їдальня, душові, відкриті майданчики тощо).

Заповідник призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ділянки цілинного степу й є першим і поки що єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета - збереження та відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України. В установі працюють 15 чоловік, з них у науковому підрозділі - 1, у службі охорони - 8 осіб.

Згідно з фізико-географічним районуванням заповідник знаходиться у межах Дністровсько-Дніпровської провінції Північностепової підзони Степової зони, на степових відрогах Придніпровської височини Південнобузько-Дніпровського межиріччя.

Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок (Прусакової, Орлової та Рози), що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії - лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Крутизна схилів звичайно не перевищує 15°, але в окремих місцях досягає 30 - 40° і більше. Саме завдяки значному ерозійному почленуванню, заповідник суттєво відрізняється від суміжних територій, що зазнали суттєвого антропогенного пресу. Специфічною особливістю рельєфу "Єланецького степу" є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку 20 століття. Привододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар'єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.

Найпоширенішими ґрунтоутворювальними породами є леси, а на схилах балок - вапнякова жорства, мергелі та суглинки. У ґрунтовому покриві переважають малогумусні й щебенюваті чорноземи, а також виходи лесів та елювію вапняків. Характерною ознакою ландшафту заповідника, яка надає йому мальовничості, є виходи вапняків, котрі місцями утворюють досить високі і круті стінки. Подекуди по днищах балок виходять червоні граніти, великі брили яких надають усьому ландшафту особливої своєрідності.

Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями. Середньорічна температура повітря становить +8,4°С, середня температура січня - -4-5°С, а липня - +21-22°С. Максимальна температура повітря (липень) сягає +38°С, мінімальна (січень) - -23°С. Середня тривалість безморозного періоду на ґрунті становить 150-160, а у повітрі - 170-185 діб. Вегетаційний період триває 215-220 діб. Зими малосніжні, з частими відлигами, проте в окремі роки ґрунт може промерзати на глибину до 54 см. Середньорічна сума опадів становить 438 мм, найбільша їх кількість (до 300 мм) випадає у вигляді злив у теплу пору року, особливо в червні-липні. Для другої половини літа характерні сухість повітря і суховії. Весни також посушливі і супроводжуються суховіями, навіть пиловими бурями. В середньому протягом року буває 16-20 днів із суховіями.

Постійних водотоків на території заповідника немає. По днищах балок проходять русла струмків, які наповнюються водою лише навесні та під час дощів і літніх злив. Проте, завдяки особливостям геологічної будови (наявності кількох шарів водопідпірних глеїв), тут існує принаймні три водоносних горизонти, водою яких наповнюються колодязі та джерела, а в Прусаковій балці утворилися досить великі заболочені ділянки, де вода зберігається навіть у посушливі сезони. Від численних колись джерел води у заповіднику залишилось лише одне. Внаслідок бездумної оранки більшість з них зникла під шаром ґрунту, що змивається з навколишніх ланів. З часом, за умови перегляду засобів землекористування, вони можуть відновитися і знову стати прикрасою цих місць.

Незважаючи на відносно невеликі розміри, територія заповідника відзначається значним ландшафтним різноманіттям, що й зумовлює багатство його рослинного та тваринного світу.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник "Єланецький степ" помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках. Це дуже важливий і актуальний напрям діяльності, який надає заповідникові особливого значення. Відбитком недавнього господарського освоєння території заповідника (інтенсивне випасання худоби, оранка, проведення лісомеліоративні заходів) є наявність у складі його флори великої кількості бур'янів і культивованих (здичавілих, випадкових, висіяних та інтродукованих) рослин (69 видів).

Водночас природна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною. Вона представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригінальними чагарниково-деревними комплексами. Тут охороняється 5 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили Лессінга, ковили української, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили вузьколистої.

У флорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед яких переважають степові та лучно-степові види. Із несудинних рослин у заповіднику зареєстровано зростання 5 видів мохоподібних, 29 - водоростей, 14 - лишайників. Тут зростає також 17 видів грибів.

До Червоної книги України занесено 17 видів рослин (5 видів ковили: волосиста, Лессінга, найкрасивіша, українська та вузьколиста, астрагал шерстистоквітковий, брандушка різнокольорова, шафран сітчастий, сон чорніючий, дрік скіфський тощо), 7 видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка південнобузька, карагана скіфська, перлівка золотолускова і ін.). Ендемічних рослин на території заповідника нараховується 33 види, частина з яких (астрагал одеський, зіновать Скробічевського, гвоздика прибузька та ін.) є вузькими ендемами вапнякового субкомплексу та гранітних відшарувань середнього Побужжя.

У складі флори заповідника зареєстровано також багато регіонально-рідкісних видів, які підлягають особливій охороні у межах Миколаївської області.

Незважаючи на значну господарську освоєність навколишніх територій та наслідки колишнього господарювання в самому заповіднику, його тваринний світ зберіг головні зональні риси. На території заповідника та його найближчих околиць мешкає приблизно 1500 видів безхребетних тварин, з них 158 видів (більше 10%) є рідкісними або регіонально рідкісними і потребують охорони. Більше третини їх занесено до Червоної книги України (ктир гігантський, 16 видів перетинчастокрилих, зокрема, сколія степова, джмелі моховий, лезус, вірменський, глинистий і яскравий, 32 види метеликів і ін.), а до Європейського червоного переліку занесено 8 видів безхребетних (зокрема, сатурнія грушева, товстун багатобугорчатий, дибка степова, плавунець широкий, "явка медична тощо). Близько 40% безхребетних становлять мешканці степу, а решту - різних деревно-чагарникових угруповань, лук, а також види, що не віддають переваги жодному біотопу. Дуже цінним і різноманітним виявився комплекс комах - природних запилювачів рослин (дикі бджоли, джмелі тощо).

Загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видів хребетних тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 - плазунів, 142 - птахів, 22 - ссавців. З них 20 видів включено до "червоних" переліків різного рівня (полози чотирисмугий та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо). Цікавою особливістю є значна щільність популяції полоза чотирисмугого, або Палласового, який трапляється майже на всіх ділянках заповідника, проте перевагу віддає стрімким, місцями кам'янистим і не дуже зарослим чагарниками схилам балок.

Серед птахів є мешканці відкритих просторів та деревно-чагарникових заростей, види-синантропи, а також види, що живляться у степу. Домінують жайворонок польовий та щеврик польовий, численними є чекан лучний, славка сіра, вівсянка садова, припутень та інші, трапляються сиворакша, кам'янка-танцюристка, шпак рожевий та лежень. Ще одна особливість тваринного світу заповідника полягає у значному поширенні тут хижих птахів, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших рідкісних видів тут зустрічаються змієїд та орел-карлик.

Серед ссавців переважають дрібні гризуни. Байбак тримається трьома колоніями загальною кількістю близько 100 особин (більшість з них так і залишились мешкати у вольєрі, звідки цих звірів було випущено у степ на початку 80-х років). З хижих ссавців переважає лисиця, зустрічаються ласка, тхір степовий, інколи заходить вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.

Загалом на території заповідника мешкають 11 видів тварин, занесених до Європйського червоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

За складом рідкісних, ендемічних і тих представників флори та фауни, що занесені до Червоної книги України, заповідник "Єланецький степ", безумовно, має велике наукове та природоохоронне значення. Однак не менш важливим є сприймання його як частки ландшафту Правобережжя України, що в природному стані майже не зберігся. Головною і невід'ємною складовою цього ландшафту є тварини та рослини, які поки що не стали рідкісними, але зумовлюють зональну своєрідність регіону, і без них неможливо уявити собі степ. Зберегти цей ландшафт у всій його цілісності - головне завдання заповідника. У ньому є всі умови для відновлення природних рослинних комплексів, реакліматизації деяких рідкісних видів тварин та репатріації окремих степових видів рослин, які були втрачені внаслідок антропогенної трансформації довкілля.

В заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

Україна Інкогніта

Опубліковано: Середа, 05 січня 2011, 10:20