| Регіональнийй парк “Тилігульський” |
 |
 |
Регіональний ландшафтний парк “Тилігульський” створено рішенням Миколаївської обласної ради у 1995 році. Територія заповідного об’єкту включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилігульського лиману в межах Ташинської, Краснопільської, Анатоліївської, Червоноукраїнської та Коблевської сільських рад Березанського району Миколаївської області загальною площею 8195,4 гектара. До його складу також увійшов орнітологічний заказник місцевого значення “Пониззя Тилігульського лиману”.
Парк забезпечує збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів Тилігулу, умови для організованого туризму і відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганду екологічних знань.
Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів.
Тилігульський лиман знаходиться на межі Миколаївської та Одеської областей і вважається одним з найчистіших лиманів Північно-Західного Причорномор’я.
Його довжина сягає 80 км, ширина - до 4,5 км, максимальна глибина - 21,2 м, прозорість води - до 7 м. Це самий глибокий і прозорий лиман нашого регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом. Їх з’єднує лише штучно створений канал.
У заповідному об’єкті добре збереглась природна рослинність, яка представлена травянистими болотами, засоленими луками, солончаками і солонцями, справжніми та кам’янистими степами, деревно-чагарниковими заростями. В районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один з найбільших на півдні України цілинних степових масивів.
Це вплинуло на багатство флори узбережжя Тилігуьського лиману, яка нараховує близько 620 видів судинних рослин. У складі флористичних комплексів парку - велика кількість рідкісних і зникаючих видів, занесених до Червоної книги України: голонасінник одеський, підсніжник Ельвеза, пізньоцвіт анкарський, зозулинець болотний, морковниця прибережна, пустельниця головчаста, сон чорніючий, ковили волосиста, Лессінга, українська, Граффа і шорстка, тюльпани Шренка та бузький, шафран сітчастий, дрік скіфський, рястка Буше.
Серед рослин, які потребують регіональної охорони - льонок великохвостий, півники солелюбні, ломиніс цілолистий, яблуня рання, горицвіт весняний, белевалія сарматська, чебрець молдавський, валеріана пагононосна, тринія багатостеблова та інші.
На території парку зростає багато західнопричорноморських і причорноморських ендемічних видів: астрагал блідий, пустельниця жорстка, льонок Біберштейна, китятки молдавські, льон лінійнолистий, глід Попова, мінуарція бузька, юринея короткоголова, волошка Маршалла, залізняк гібридний, пижмо одеське. Вони представляють унікальний вапняковий субкомплекс Одеського флористичного району.
Усього на лівобережжі лиману виявлено 17 видів судинних рослин, які занесені до Червоної книги України, 4 - до Європейського червоного списку, 7 - до Світового червоного списку або Червоної книги МСОП, ще 2 види - до Бернського списку.
Наявність широкого спектру змін солоності води та рівневого режиму Тилігульського лиману зумовили формування складних комплексів водних мешканців - від прісноводних до морських. У кінці XVIII сторіччя сюди, згідно історичним свідоцтвам, заходила “червона” риба, скумбрія, ставрида та навіть тунець, тобто лиман мав постійний зв'язок з морем. Пізніше він став ізольованим. Усього ж у лимані в різні роки його існування було зареєстровано 56 видів риб. Сьогодні тут мешкає не більше 30 представників іхтіофауни.
Тилігул - місце масового гніздування та концентрації птахів під час сезонних міграцій. Напіщаних островах та косах з невисокою трав’янистою рослинністю тут часто гніздяться крячки річковий, рябодзьобий і малий, коловодник звичайний, чоботар, кулик-довгоніг, пісочники морський та малий, рідше кулик-сорока і дерихвіст лучний. Серед заростей очерету, переважно у верхній частині лиману, виводять потомство лиска, крижень, гуска сіра, лебідь-шипун, різні види чапель, косар та коровайка. У норах та берегових обривах влаштовують свої гнізда красені галагази та екзотичні сиворакші.
Загальна чисельність птахів, що зупиняються на прольоті в межах лиману та його узбережжя, іноді сягає 30000 особин. Сезонні скупчення утворюють переважно крижень, лиска, попелюх, гуска білолоба, мартини звичайний, малий і жовтоногий, чепура велика і мала, лебідь-шипун, галагаз тощо. Частина пернатих тут і зимує.
Заповідні угіддя підтримують існування багатьох рідкісних представників орнітофауни, що занесені до Червоної книги України і Європейського червоного списку: пелікана рожевого, баклана малого, чаплі жовтої, косаря, коpовайки, лелеки чоpного, казаpки чеpвоноволої, чеpні білоокої, гоголя, скопи, луня польового, канюка степового, підорлика малого, орлана-білохвоста, балобана, сапсана, жуpавля сіpого, лежня, пісочника морського, кулика-довгонога та кулика-сороки, поpучайника, кульонів великого і сеpеднього, дерихвоста лучного, мартина каспійського та інших. Всього понад 30 видів.
Серед інших тварин, що перебувають під охороною держави, тут мешкають бджола-тесляр звичайна, сколія степова, поліксена, подаліpій, махаон, дибка степова, волочниця велетенська, красотіл пахучий, жовтобpюх та Палласів полоз, горностай, тхір степовий, борсук, видра річкова тощо.
Територія заповідного об’єкту має важливе культурне значення. На узбережжі лиману виявлено низку поселень епохи пізньої бронзи, античної доби, черняхівської культури. Тилігул був одним із районів найбільш ранньої українсько-козацької колонізації. Він здавна використовувався людьми для вилову риби та мореплавства.
На пересипі лиману, вздовж узбережжя Чорного моря, розміщений кліматичний курорт “Коблеве” з відповідною інфраструктурою. Важливим ресурсом для розвитку цього рекреаційного комплексу є лікувальні грязі Тилігулу. Їх запаси перевищують 14 млн. тонн і є найбільшими не тільки в Україні, але і в країнах Східної Європи. Ці грязі можуть широко використовуватись для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, захворювань шкіри тощо.
Все це забезпечує широкі можливості для розвитку в межах парку екологічного туризму та різних видів рекреаційної діяльності, активність яких у світі щорічно зростає. Вже традиційними на Тилігульському лимані та його мальовничих берегах стали пляжний відпочинок, любительське рибальство і мисливство, прогулянки на човнах, пішохідні подорожі та пізнавальні екскурсії, наукові експедиції, польові практики і спостереження за птахами.