Сьогодні, у час важких випробувань, ми як ніколи усвідомлюємо справжню ціну свободи, миру та незалежності. З особливою вдячністю згадуємо всіх, хто виборював і продовжує захищати право України бути вільною, суверенною державою.
Друзі, представляємо вашій увазі книгу «Як ми назвемо цю війну?» (Київ : Видавництво Ukraїner, 2024), яка була подарована бібліотеці PEN Ukraine.
Це документальна хроніка перших двох років повномасштабної війни Росії проти України. Ідея створення книги з’явилася через прагнення команди Ukraїner писати власну історію війни. Автори хотіли зобразити події зсередини, з погляду українців, розповідаючи світові про фронт і тил, взаємодопомогу, міжнародну підтримку, культуру та гумор – про всі виміри життя українського суспільства у воєнний час. Видавництво залучило до роботи над книгою фахових консультантів, щоб зберегти достовірність та об’єктивність інформації. Автори пояснюють, чому війна триває не два і не десять років, а значно довше, аналізуючи глибинні історичні та політичні чинники.
Запрошуємо до Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека ознайомитись з виданням!
Щороку, 23 серпня в Україні відзначають День Державного Прапора України, який присвячений одному з головних державних символів нашої країни. Упродовж своєї історії синьо-жовтий прапор став уособленням національної єдності, прагнення українського народу до свободи та утвердження незалежної держави.
З цієї нагоди пропонуємо ознайомитися зі статтею відомого українського історика і громадського діяча Андрія Ґречила «До питання про національний прапор», опублікованою у виданні «Відродження української національної символіки» (Київ: @Пам'ятки України: Видавець, 2021), з фонду @Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека.
У публікації автор простежує історію становлення одного з головних національних символів нашої країни та досліджує походження його кольорів від часів Галицько-Волинського князівства та козацької доби до поширення у ХІХ–ХХ ст. Значну увагу приділено використанню синьо-жовтого прапора в період існування Української Народної Республіки та його утвердженню як державного у Західноукраїнській Народній Республіці. Окремо розглянуто питання розташування кольорів на полотнищі та історичні обставини, за яких саме синьо-жовте поєднання стало невід’ємною ознакою української державності.
Державний Прапор України – це не просто поєднання двох кольорів. За ним багатовікова історія, прагнення українців до свободи, боротьба за незалежність і право самостійно визначати власне майбутнє.
Долучайтесь до читання!
У непростих реаліях сьогодення особливого значення набуває не лише професійний розвиток колективу, а й підтримка його психоемоційного стану, ментального здоров’я та внутрішніх ресурсів. Адже згуртована команда, у якій кожен має можливість відчути підтримку, відновитися та приділити час собі, – це основа ефективної роботи й подальшого розвитку установи.
20 серпня на базі Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека бібліотечні фахівці долучилися до творчого майстер-класу зі створення «карти бажань».
Ініціаторами психосоціального та арттерапевтичного заходу стали представники альянсу міжнародних гуманітарних організацій DCA/NCA.
Під час майстер-класу учасники створювали власні візуальні репрезентації мрій, прагнень і планів, замислювалися над тим, що надихає, додає сил і допомагає рухатися вперед. Творчий процес став чудовою можливістю на деякий час зупинитися у щоденному ритмі, прислухатися до себе, відволіктися від тривог і турбот, поспілкуватися з колегами та наповнитися позитивними емоціями.
Такі заходи є важливою складовою підтримки психологічного добробуту колективу. Вони допомагають знижувати емоційне напруження, долати стрес і тривожність, відновлювати внутрішні ресурси, зміцнювати командну взаємодію та зберігати віру в майбутнє.
Дбаючи про розвиток бібліотеки, ми насамперед дбаємо про людей, які щодня творять її сьогодення і майбутнє. Саме тому підтримка працівників, створення атмосфери взаєморозуміння, довіри та психологічного комфорту є важливою складовою життя нашого колективу.
Читати далі: Бібліотечні фахівці долучилися до творчого майстер-класу зі створення «карти бажань»
Відділ документів з питань культури і мистецтв продовжує знайомити громадськість Миколаєва з дослідженнями миколаївських науковців у галузі гуманітарних наук.
20 серпня відбулася презентація наукової статті кандидатки філософських наук, доцентки кафедри українознавства та суспільних наук Mykolayiv National Agrarian University (MNAU) Анни Юріївни Суріної «Архетипи української культури на прикладі українського романтично-народного живопису».
Під час зустрічі учасники заходу мали можливість поглянути на творчість відомих українських митців – Марії Примаченко, Катерини Білокур, Андрія Антонюка, Євгенії Бондаренко – під незвичним кутом зору. Йшлося про відображення у сюжетах та образах живопису архетипів, притаманних українській культурі та національній ментальності.
У своєму дослідженні Анна Суріна звернулася до наукових праць видатного українського філософа Сергія Кримського, зокрема до його монографії «Під сигнатурою Софії», у якій окреслено базові характеристики української ментальності: кордоцентризм, софійність, онтологічний оптимізм.
Особливу увагу було приділено тому, як у творчості художників відображаються базові символічні формоутворення українських архетипів – Дім, Поле, Храм. Через художні образи, кольори та сюжети вони постають не лише як елементи композиції, а й як глибокі символи, пов’язані з історичною пам’яттю, духовним світом та культурною ідентичністю українців.
До заходу фахівці відділу документів з питань культури і мистецтв Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека підготували книжкову виставку «Архетипічні образи у творчості українських художників» та представили присутнім видання, присвячені життю і творчості митців, українському образотворчому мистецтву та культурологічним дослідженням.
Після лекції учасники ще довго не розходилися, ділилися враженнями, обговорювали творчість художників і продовжували розмову про образи та символи, що формують і зберігають культурну пам’ять українського народу.
Регіональний тренінговий центр Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека пропонує ознайомитись з освітнім серіалом Національної освітньої платформи Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/ «ШІ для публічної служби» https://osvita.diia.gov.ua/courses/ai-for-public-service
Цей освітній серіал допоможе вам безпечно та впевнено використовувати штучний інтелект у щоденній роботі на публічній службі. Ви розберетеся, що таке ШІ-компетентність і які інструменти підходять для конкретних завдань. Навчитеся формулювати запити так, щоб отримувати дійсно корисні результати. Зрозумієте, яку інформацію можна вводити в ШІ-сервіси, а яку – ні, а також чому це критично важливо для публічної служби. Дізнаєтеся, як делегувати рутину штучному інтелекту, знаходити розв’язання складних проблем і впроваджувати ШІ в культуру своєї команди.
Кожна серія – це конкретні приклади, готові запити до ШІ та практичні поради: як аналізувати документи, готувати довідки, відповідати на звернення й організовувати наради за допомогою ШІ. Серіал формує не просто розуміння технології, а й навичку використання штучного інтелекту відповідально, критично й ефективно.
Освітній серіал створений у межах «Проєкту підтримки Дія», що реалізується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні за фінансування Швеції, для платформи Дія.Освіта. Складається з 10 серій та фінального тесту.
Користуйтеся з користю!
19 серпня – Всесвітній день фотографії!
19 серпня 1955 року у селищі Здовбиця Рівненської област загинув останній провідник ОУН Волині Анатолій Маєвський - Уліян. На його схованку чекістів вивів зрадник.
Анатолій Маєвський походив із Рівненщини. Батько — Василь Федорович Маєвський, 1877 року народження, за Польщі був волосним війтом, обіймав посаду ревізора Рівненського повітового сеймика. Мати — Юлія Мойсеївна Маєвська — походила з містечка Клевань і була родичкою відомих діячів ОУН Якова та Олександра Буслів. Родину репресували більшовики, вони ж розграбували сімейне господарство.
Анатолій Маєвський після відмінного закінчення Кустинської початкової школи вступив до Рівненської української гімназії. Там він познайомився з майбутніми відомими лідерами ОУН на Волині — братами Яковом та Олександром Буслами, Ростиславом Волошиним, Михайлом Бляхарчуком, Костецьким та Василем Булавським, Андрієм Марченком. Всі вони під час навчання в гімназії вступили до лав ОУН.
У 1937 році Маєвський успішно закінчив Рівненську українську гімназію і вступив до Познанської політехніки. Саме там здобувала медичну освіту, а потім і працювала у медичних закладах Познані його старша сестра Зоя Маєвська, що вийшла заміж за відомого адвоката Андрушківа.
Під час німецької окупації він виконував спеціальне завдання ОУН в місті Рівне. Згодом очолив політичну референтуру Рівненського надрайонового проводу ОУН, що територіально охоплював Рівненський, Олександрійський, Гощанський, Тучинський та Клеванський райони. Починаючи з 1945 року, він очолив Рівненський окружний провід, до якого, крім вищеназваних районів, увійшли: Здолбунівський, Мізоцький, Острозький, Острожецький та кілька районів сучасної Волинської області.
З того часу його ім'я стало відомим для радянських каральних органів, з поля зору яких зник 1952 року.
За рік Маєвський дав дозвіл підпільникам-смертникам, хворим на туберкульоз, здійснити теракт у Києві під час святкування 1 Травня. Мали застрелити членів ЦК КПУ чи закидати їх вибухівкою. Втім, теракт викрили і запобігли йому.
У 1952 році Українська Головна Визвольна Рада нагородила «Уліяна» за довготривалу боротьбу в особливо важких умовах Золотим Хрестом заслуги.
Пізніше провідник займався відновленням конспіративної лінії зв'язку на Волині. 24-26 серпня 1953 року МГБ намагалося провести операцію з метою його захоплення. Для прочісування лісів залучили 418 осіб, але знайти ватажка повстанців не вдалося.
