Коваль Г. П. Діяльність органів міського управління в галузі міського господарства, торгівлі та промисловості в кінці ХVІІІ – 1917 роках (на прикладі Півдня України). Монографія. / Коваль Геннадій Павлович. – Миколаїв – 2020. – 375 с.

118 118 Цей процес не був одночасним: якщо на більшій частині території України реформа проводилась у стислі строки(часто не враховувалося навіть бажання більшості городян). то на Правобережжі уряд, передусім з політичних міркувань, здійснював реформування поступово, починаючи з тих міст, де «не видається це шкідливим і небезпечним у політичному відношенні» [2, С.23 – 34]. 11 червня 1892 р. було прийняте нове Міське положення, яке стало основним законодавчим джерелом з історії міського самоврядування в Росії кінця ХІХ ст і замінило попереднє Міське Положення від 16 червня 1870 р. Поява нового Положення була пов’язана з контр реформами 1880 – х – початку 1890 – х років, в результаті чого відбулося істотне скорочення кола виборців, зменшилося число гласних міських дум, значно звузилося поле її самостійних дій і розширилася опіка з боку губернатора. У преамбулі відзначається, що Міське положення 1870 року, яке діяло понад 20 років, принесло неабияку користь: покращав благоустрій міст Російської імперії і покращилися умови життя городян. Але, поряд із цим у діяльності міських установ виявилися недосконалості, які вимагають виправлення. Тому імператор Олександр ІІІ повелів Міністрові внутрішніх справ переглянути це Положення. Насамперед відзначимо за цим Положенням компетенцію органів місцевого самоврядування. Вони мали здійснювати стягнення на користь міських поселень місцевих зборів і виконання встановлених повинностей, розпоряджатися міськими капіталами і майном, забезпечувати населення міст продовольством, утримувати в належному стані вулиці, площі, набережні, пристані, тротуари, міські сади, бульвари, водопроводи, стічні труби, канали. ставки, канави, мости, переправи, влаштовувати освітлення міських вулиць і площ. Муніципальна влада повинна була піклуватися про бідних, вживати заходів до припинення жебрацтва, відкривати благодійні і лікувальні заклади, дбати про надання медичної допомоги населенню і утримання населеного пункту в задовільному санітарному стані, піклувалися щодо попередження пожеж. надавати допомогу населенню в разі стихійного лиха [3, С. 434]. Міські думи і управи влаштовували громадські бібліотеки, музеї, театри.